Особистісні чинники благополуччя соціальних фахівців

Abstract

Дослідження було присвячене вивченню психологічного благополуччя фахівців соціальної сфери в умовах воєнного стану. У роботі було обґрунтовано, що психологічне благополуччя виступає інтегративним феноменом, який поєднує емоційні, когнітивні та поведінкові аспекти функціонування особистості, а також безпосередньо залежить від рівня емоційного вигорання. Теоретичний аналіз дозволив визначити, що стійкість до стресу, рівень резильєнтності та навички емоційної саморегуляції є провідними внутрішніми детермінантами психологічного благополуччя в умовах соціальної нестабільності. У дослідженні було використано комплекс методик, спрямованих на виявлення взаємозв’язку між емоційним вигоранням, нервово-психічною напругою та стресостійкістю. На основі отриманих емпіричних даних було виявлено, що емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень істотно знижують рівень благополуччя, тоді як високий рівень стресостійкості виступає компенсаторним фактором. Проведений аналіз засвідчив, що підтримання психологічного благополуччя фахівців соціальної сфери можливе за умови розвитку навичок саморегуляції, резильєнтності, емоційної грамотності та створення інституційної підтримки в системі соціальної допомоги. Результати дослідження можуть бути використані у практиці психологічного супроводу, профілактиці емоційного вигорання та формуванні корпоративної культури збереження ментального здоров’я в організаціях допомагаючого типу.

The research is devoted to the study of the psychological well-being of social specialists under the conditions of martial law. The paper substantiates that psychological well-being is an integrative phenomenon that combines emotional, cognitive, and behavioral aspects of personality functioning and directly depends on the level of emotional burnout. Theoretical analysis made it possible to determine that stress resistance, resilience, and emotional self-regulation skills are key internal determinants of psychological well-being in conditions of social instability. The study employed a set of methods aimed at identifying the interrelations between emotional burnout, neuropsychic tension, and stress tolerance. Based on the empirical data obtained, it was revealed that emotional exhaustion, depersonalization, and reduced personal accomplishment significantly lower the level of well-being, while a high level of stress resistance serves as a compensatory factor. The conducted analysis showed that maintaining the psychological well-being of social specialists is possible through the development of self-regulation skills, resilience, emotional literacy, and the establishment of institutional support within the system of social assistance. The results of the study can be applied in the practice of psychological support, prevention of emotional burnout, and the formation of a corporate culture aimed at preserving mental health in helping-type organizations.