Ратичні тварини у мисливських угіддях Шепетівського надлісництва філії «Подільський лісовий офіс»: біотехнічні та експлуатаційні заходи

Abstract

У роботі проведено оцінку стану популяцій ратичних тварин у мисливських угіддях Шепетівського надлісництва площею 26,6 тис. га, з яких понад 35 % становлять відтворювальні ділянки. На основі бонітетної оцінки встановлено, що найкращі умови сформовані для лося європейського, тоді як для козулі та дикого кабана якість угідь є середньою. Аналіз динаміки чисельності за 2018–2025 рр. показав стабільне зростання популяцій ратичних. Проте станом на 2025 рік чисельність кабана є нижчою за оптимальну на 22 %, козулі – на 25 %, а лося – на 45 %. Планові розрахунки свідчать про можливість досягнення оптимальної чисельності козулі до 2032 року, кабана – до 2034 року, тоді як лось, за умови збереження позитивної динаміки, може досягти оптимальних значень уже до 2030 року. Розраховано потребу в кормах для підгодівлі та необхідність створення біотехнічних споруд, зокрема солонців, годівниць, водопоїв і підгодівельних майданчиків. Також визначено потребу формування захисних (94 га) і кормових (33 га) ремізів, що сприятиме підвищенню природної продуктивності угідь і стабілізації чисельності ратичних.

The study assesses the status of ungulate populations within the hunting grounds of the Shepetivka Forestry District, which cover 26.6 thousand hectares, more than 35% of which are designated as reproduction areas. Based on habitat-quality (bonitet) evaluation, the most favorable conditions were identified for the European elk, while the habitat suitability for the roe deer and wild boar is considered moderate. An analysis of population dynamics for the years 2018–2025 demonstrated a stable increase in ungulate numbers. However, as of 2025, the population of wild boar remains 22% below the optimal level, roe deer 25% below, and elk 45% below the optimal value. Forecast calculations indicate that the roe deer population may reach its optimal size by 2032, the wild boar population by 2034, whereas the elk—provided the positive trend continues—may reach optimal numbers as early as 2030. The study also determines the required volume of supplementary feeding and the need for establishing biotechnical facilities, including salt licks, feeding stations, water points, and feeding grounds. Additionally, it identifies the necessity of creating protective (94 ha) and feeding (33 ha) refuges, which will enhance the natural productivity of the habitats and support the stabilization of ungulate populations.