Психологічна адаптація військовослужбовців до життя з протезами

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічної адаптації військовослужбовців, які втратили кінцівки та проходять процес протезування. Огляд сучасних українських і зарубіжних джерел засвідчує, що адаптація після ампутації є багаторівневим процесом, що охоплює емоційну, когнітивну, поведінкову та соціальну сфери функціонування особистості [1, ст.12]. До основних бар’єрів адаптації належать емоційні труднощі, соціальна ізоляція, стигматизація та наслідки бойового досвіду [2; 3]. У межах емпіричного дослідження встановлено, що лише 12% військових мають високий рівень адаптаційного потенціалу, тоді як більшість демонструє достатній (44%) або задовільний (40%) рівні [5, ст.102], що свідчить про потребу в цілеспрямованій психологічній підтримці. Значущими чинниками адаптації виявилися рівень самоефективності, наявність соціальної підтримки та сформованість навичок емоційної саморегуляції. Запропоновані практичні рекомендації охоплюють удосконалення реабілітаційних програм, зміцнення сімейної підтримки та розвиток інклюзивного середовища. На основі аналізу наукових джерел та емпіричних даних запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності адаптації: розвиток підтримувальних сімейних та соціальних мереж, удосконалення програм фізичної та психологічної реабілітації, впровадження інклюзивних соціальних підходів, просвітницькі кампанії щодо взаємодії з людьми з ампутаціями та розширення державних ініціатив у сфері супроводу ветеранів [6, ст.144]. Отримані результати можуть бути використані у діяльності військових психологів, реабілітологів, мобільних психосоціальних команд та в розробленні державних програм підтримки ветеранів.

The qualification thesis presents a theoretical analysis and an empirical study of the psychological adaptation of military personnel who have lost limbs and are undergoing the process of prosthetic rehabilitation. A review of contemporary Ukrainian and international sources demonstrates that post-amputation adaptation is a multilevel process encompassing emotional, cognitive, behavioral, and social domains of individual functioning [1, p. 12]. The main barriers to successful adaptation include emotional difficulties, social isolation, stigmatization, and the consequences of combat experience [2; 3]. Within the empirical study, it was found that only 12% of military personnel demonstrate a high level of adaptive potential, while the majority show a sufficient (44%) or satisfactory (40%) level [5, p. 102], indicating a clear need for targeted psychological support. Significant factors influencing adaptation include the level of self-efficacy, the availability of social support, and the development of emotional self-regulation skills. The proposed practical recommendations focus on improving rehabilitation programs, strengthening family support systems, and developing an inclusive social environment. Based on the analysis of scientific sources and empirical data, additional recommendations are proposed to enhance adaptation effectiveness, including the development of supportive family and social networks, improvement of physical and psychological rehabilitation programs, implementation of inclusive social approaches, educational campaigns on interaction with individuals with amputations, and the expansion of state initiatives in the field of veteran support [6, p. 144]. The obtained results can be applied in the professional activities of military psychologists, rehabilitation specialists, mobile psychosocial teams, as well as in the development of state programs aimed at supporting veterans.