Психологічні чинники резильєнтності особистості

Abstract

У рамках магістерської роботи проведено теоретичне дослідження феноменів резильєнтності особистості та її психологічних чинників; емпіричне дослідження структурних компонентів та ключових процесуальних складових резильєнсу. У першому розділі роботи сформульовано авторське визначення резильєнсу та резильєнтності; розроблена теоретична модель психологічних чинників резильєнтності, яка включає чотири взаємопов'язані компоненти: самоуправління, спрямованість, можливості та характер. В другому розділі роботи здійснено систематичний аналіз методологічних підходів до емпіричного вивчення психологічних чинників резильєнтності особистості та обґрунтовано добір психодіагностичних методик, релевантних до авторської теоретичної моделі резильєнтності. Проведений у третьому розділі роботи аналіз даних дозволив емпірично підтвердити, що модель психологічних чинників резильєнтності – самоуправління–спрямованість–можливості–характер – є інтегральною, системною та такою, що відображає реальну структуру феномену. Кожен компонент має свій емпіричний критерій вимірювання і водночас функціонує у взаємозв’язку з іншими, що свідчить про цілісну природу психологічної стійкості. Результати дослідження розширюють наукове уявлення про психологічну стійкість, поглиблюють розуміння механізмів резильєнтності та можуть стати основою для розробки діагностичних інструментів, корекційно-розвивальних програм і практичних рекомендацій щодо підвищення адаптаційного потенціалу дорослої особистості в умовах сучасних соціальних викликів.

The master's work contains data from a theoretical study of the phenomena of personality resilience and its psychological factors and an empirical study of the structural components and key procedural components of resilience. The first section of the work represents the author's definition of resiliency and resilience and the theoretical model of psychological factors of resilience developed by the authors, which includes four interrelated components: self-management, personality orientation, capabilities and character. The second section of the work provides a systematic analysis of methodological approaches to the empirical study of psychological factors of individual resilience and justifies the selection of psychodiagnostic methods relevant to the author's theoretical model of resilience. The data analysis conducted in the third section of the work allowed us to empirically confirm that the model of psychological factors of resilience – self-management– personality orientation –capabilities–character – is integral, systemic and reflects the real structure of the phenomenon. Each component has its own empirical measurement criterion and at the same time functions in interaction with others, which indicates the holistic nature of psychological resilience. The results of the study expand the scientific understanding of psychological resilience, deepen the understanding of resiliency mechanisms and can become the basis for the development of diagnostic tools, correctional and developmental programs and practical recommendations for increasing the adaptive potential of an adult personality in the face of modern social challenges.